В Ньому було Життя
Кожний з нас – особистість. Неповторна, окрема, несхожа. У визначений час ми з’являємось на світ, щось приносимо з собою, залишаємо після себе слід і відходимо у вічність. ... До Нього придивлялись вже від самого народження. Ну що можна було розгледіти в Дитині, що лежала в яслах? І все-таки, пастухи «... побачивши, розповіли про все те, що про Цю Дитину було їм звіщено. І всі, хто почув, дивувались тому, що їм пастухи говорили...» (Лк. 2:17-18). Всі навколо день за днем починали відкривати в цій Дитині надзвичайні риси і розуміли, що в Ній є щось особливе, але що? Так, Ісус був по-особливому смиренний, але ж потомки Авраама знали і Йосипа і Ісаака, які теж були слухняні і смиренні. Покірливий? Так, і незрівнянно покірливий. Але ж сини Ізраїля пам’ятають і про Мойсея. А ще Він був Пророк, «сильний в слові і в ділі», і так багато зробив чудес, що стільки не зробив ніхто з людей. Але ж чудеса супроводжували і Іллю і Єлисея? Все, вище згадане, було в великій мірі сконцентровано в одній Особистості – в Ісусі з Назарету: і мудрість Соломона, і сила пророків, і покірливість Мойсея, і всього набагато-набагато більше їх усіх, навіть, разом взятих. Але не тільки це притягувало до Христа юрби людей, які забували навіть про їжу. Все рівно, щось ще невловиме і загадкове було в Ньому, таке, чого в людських синах не було і бути не могло. Але що? Одного разу, улюблений учень Ісуса, Іван, напише у Євангелії коротке речення: «... Життя було в Нім...» (Єв. Ів. 1:4). Хтось заперечить, мовляв, що ж тут особливого? І ми маємо життя. Справедливо! Так, ми маємо життя, але через те, що його нам хтось Добрий і Могутній дав. Але зайдіть на сільський чи міський цвинтар – де ж те життя поділося? Було дане і було відняте. А Апостол Іван пише дуже точно: «... життя було в Нім...»! В іншому місці Ісус говорить: «Я воскресіння й життя!» (Єв. Ів. 11:25). Виявляється, що в особі Ісуса Христа, багато-багато років назад, на нашу планету прийшло Життя, щоб померти на хресті і «... щоб смертю знищити того, хто має владу смерти, цебто диявола, та визволити тих усіх, хто все життя страхом смерти тримався в неволі» (Євр. 2:14-15). Так ось що відрізняло Ісуса поміж інших праведників, мудреців і пророків. Він керував не тільки вітрами і морями, творив зорі і планети, давав життя людям і квіточкам, зцілював хвороби і воскрешав мертвих – Він був сам ЖИТТЯМ! Дорогі діти Божі, подумати тільки! Ми маємо справу з начальником ЖИТТЯ. Тільки Христос має владу віддати ЖИТТЯ і знову прийняти його. Він і тільки Він: «... Сам дає всім і життя, і дихання, і все» (Дії Ап. 17:25). І доля наша в Його руках: «а життя з'явилось, і ми бачили, і свідчимо, і звіщаємо вам життя вічне, що в Отця перебувало й з'явилося нам, що ми бачили й чули про те ми звіщаємо вам, щоб і ви мали спільність із нами. Спільність же наша з Отцем і Сином Його Ісусом Христом. А це пишемо вам, щоб повна була ваша радість!» (1 Ів. 1:2-4), і це ще не все: «Отож, коли ви воскресли з Христом, то шукайте того, що вгорі, де сидить Христос по Божій правиці. Думайте про те, що вгорі, а не про те, що на землі. Бож ви вмерли, а життя ваше сховане в Бозі з Христом. Коли з'явиться Христос, наше життя, тоді з'явитеся з Ним у славі і ви» (Колос. 3:1-4). Ісус про нас ніколи не забував і не забуде, і якщо він дійсно став нашим ЖИТТЯМ, то обов’язково забере нас у свою славу, а Царству Його ніколи не буде кінця! Алілуя!
Всіх наших друзів в Україні, а також в ближньому і дальньому зарубіжжі ми вітаємо з Світлим Христовим Воскресінням! Христос воскрес! Воістину воскрес!
Газета «Християнин» 02(27)2008
|